Джон Едвард Браунлі – юрист, бізнесмен і 5-й прем’єр-міністр Альберти (1925–1934). Він завоював репутацію одного з найпродуктивніших політиків провінції та головного поборника прав тутешніх фермерів. Про життєвий і професійний шлях Браунлі, а також деталі гучного судового процесу, читайте далі на calgaryes.
Дитинство
Джон народився 27 серпня 1883 року в рибальському селищі Порт-Раєрсі (Онтаріо) у сім’ї торговця та вчительки. Сім’я жила в будівлі універмагу – саме тут Джон провів своє дитинство. Хлопчик до 7-ми років допомагав батькові із роботою в магазині, у вільний час читав книги і слухав політичні дискусії між батьками й сусідами.
До кінця 1880-х років Порт-Раєрс майже вимер, тож сім’я переїхала до селища Сент-Клер, що на південному заході Онтаріо. Там Джон записався в початкову школу, відвідував і недільну школу при сільській методистській церкві. Він також приєднався до молодіжного клубу своєї церкви, який періодично організовував виступи, однак сором’язливому і замкнутому Браунлі складно давалися публічні дійства.
У 14-річному віці хлопець сам поїхав до міста Сарнії (Онтаріо), оскільки там була найближча школа зі старшими класами. Після завершення навчання він відправився з батьком у робочу поїздку північчю Онтаріо.
Педагогічна і юридична кар’єра
Батьки юнака мріяли про те, щоби син працював педагогом, тому у віці 18 років Джон вступив у спеціальну школу, яка готувала майбутніх вчителів. Після завершення 15-тижневої програми він став одним із двох учителів у школі Бредшоу.
Вчительська зарплата в розмірі 400 доларів на рік не задовольняла амбіцій Браунлі, тож навесні 1904 року, після 2,5 року роботи, він вирішив здобути університетську освіту. Щоби мати змогу оплатити навчання, Джон провів літо 1904 року, продаючи однотомні енциклопедії в нещодавно заселених місцевостях громади Рапід-Сіті (Манітоба). Повернувшись перед початком осені до Онтаріо, він вступив до Коледжу Вікторії при Торонтському університеті.
У виші Браунлі вивчав історію та політологію, активно долучався до позааудиторної діяльності. Зокрема, у товаристві Union Literary Society Джон відточив свої навички офіційних дебатів, а менеджерські вміння отримав під час роботи над журналами коледжу.
У 1909 році Браунлі переїхав до Калгарі працювати юристом у новоствореній політичній партії United Farmers of Alberta. Коли партія перемогла на провінційних виборах 1921 року, він став генеральним прокурором в уряді Герберта Грінфілда. На цій посаді Джон спрямовував чимало зусиль на покращення життя фермерів, які страждали на півдні Альберти від посухи. Коли група лавників партії розчарувалася керівництвом Грінфілда, Браунлі попросили його замінити. Зрештою, юрист погодився і в 1925 році став прем’єр-міністром.
Політичні здобутки
На посаді прем’єр-міністра Браунлі підписав договір з урядом Канади про передачу контролю над природними ресурсами провінції; також продав національним і тихоокеанським залізничним компаніям залізниці уряду, що переживали труднощі тощо. Ситуація ускладнилася після початку «Великої депресії». Браунлі не зміг відновити процвітання Альберти в умовах глобальних економічних труднощів, через що зіткнувся з критикою виборців.
Жителі провінції розчарувалися фінансовою стриманістю, обережними програмами допомоги та політичним консерватизмом Браунлі. Ці складнощі, а також особистий скандал змусили прем’єр-міністра подати у відставку в липні 1934 року.
Секс-скандал
У 1934 році на Браунлі подала до суду Вівіан МакМіллан – подруга його родини та клерк офісу генпрокурора Альберти. МакМіллан заявила, що Браунлі спокусив її в 1930-му, через кілька місяців після її 18-го дня народження. У заяві йшлося, що перед звабленням 50-річний Браунлі «сміявся над її старомодною скрупульозністю» і запевнив дівчину, що він «самотній і нещасливий».
До липня 1930 року включно Вівіан жила зі своїми батьками. Джон переконав її залишити батьківський дім і поїхати до Едмонтона, пообіцявши знайти посаду в провінційному уряді та подбати про її благополуччя. Вівіан пройшла бізнес-курси для нової посади секретаря в офісі генпрокурора.
Прем’єр-міністр надав у розпорядження дівчини державний автомобіль, за гарної погоди вони часто каталися разом по країні. Щоразу, коли Вівіан відмовлялася ночувати в Браунлі, він пригрожував позбавити її урядової посади.
Через такий шантаж Вівіан захворіла фізично та психічно, пережила нервовий зрив, що змусило її залишити роботу та повернутися до дому свого батька в жовтні 1932 року. Попри погіршення стану здоров’я дівчини, Браунлі наполягав на відновленні з ним стосунків. Багато разів МакМіллан відвідувала його в офісі або супроводжувала в автомобілі. Цей «роман» тривав до 1933 року.
У червні 1933 року хлопець Вівіан зробив їй пропозицію, але відмовився від неї після того, як вона розповіла про свої стосунки з Браунлі. У відповідь на заяву Вівіан Джон подав зустрічний позов, стверджуючи, що скандал був змовою між сім’єю МакМілланів, хлопцем Вівіан та ліберальною опозицією, яка нібито заплатила їм за те, щоби завдати шкоди публічній та особистій репутації прем’єр-міністра.
Судовий процес шокував мешканців Альберти, особливо такі подробиці, як інтимна близькість між Вівіан і Джоном на ліжку, де поруч спав 17-річний син прем’єр-міністра, або ж статеві зносини в одній кімнаті з дружиною-інвалідом. Після 5-годинного обговорення суд присяжних визнав Браунлі винним та присудив Вівіан 10 000 доларів моральної компенсації. Суддя проігнорував вирок, оскільки Вівіан не довела завданої їй шкоди.
У своїй книзі Сuded and Abandoned: Seduction in Canadian Law вчений і юрист Патрік Броде припустив, що присяжні просто-напросто проігнорували деякі невідповідності у свідченнях Вівіан, а натомість керувалися лише принципом, що якщо будь-яка порядна дівчина висунула звинувачення в домаганні, то їй потрібно беззаперечно вірити. Хай там як, сенсаційний та гучний судовий процес завершився рішенням на користь Вівіан.
Складно сказати, хто зі сторін конфлікту постраждав більше внаслідок одного з найсенсаційніших судових процесів в історії Альберти. З одного боку, він вщент зруйнував політичну кар’єру Браунлі, через що той пішов у відставку. З іншого боку, МакМіллан хоч і виграла справу й отримала 10 000 доларів, але скандал спричинив нервовий зрив і зіпсував її особисту репутацію. Вона повернулася до свого рідного міста Едсона, де вийшла заміж за аптекаря, від якого народила сина. Згодом вийшла заміж вдруге й кілька років прожила в Калгарі, тут працювала секретаркою в будівельній компанії. Померла у Флориді в 1980-му у віці 68 років.
Браунлі висунув свою кандидатуру на провінційних виборах 1935 року в Поноці, але зазнав поразки. Покинувши політику, Джон повернувся до юридичної практики, заснувавши юридичну фірму в Едмонтоні. Потім працював юристом у Калгарі, перш ніж стати президентом канадського зернового кооперативу United Grain Growers (UGG).
Починаючи з червня 1957 року, Джон переніс кілька складних операцій. До цього часу в нього почалися серйозні проблеми з пам’яттю. Джон помер у Калгарі в липні 1961-го у віці 77 років.