У серпні 1914 року Канада, будучи домініоном Великої Британії, вступила в Першу світову війну, що стало складним досвідом і для жителів Альберти, які вступили до лав армії, і для тих, хто залишився в тилу. Тисячі чоловіків, поїхавши на фронт, залишили прогалину як у робочій силі, так і в громадянському суспільстві.
Жінки змушені були перебрати на себе чоловічі обов’язки, що водночас відкривало для них нові можливості. Вони ставали волонтерками Товариства Червоного Хреста Канади, долучалися до роботи на промислових, сільськогосподарських і медичних об’єктах тощо. Про зміну традиційних робочих ролей, спричинених війною; добровільні ініціативи, організовувані жінками; їхній внесок у військові зусилля загалом, читайте далі на calgaryes.
Ким саме працювали жінки?
Воювати за кордон відправилися майже 50 000 солдатів з Альберти. Це створило вакансії у сфері послуг і сільського господарства. Робочі місця, які традиційно були зарезервовані для чоловіків, вперше відкрилися для жінок. Якщо Центральна Канада відчувала найбільшу потребу в працівниках фабрик із виробництва боєприпасів, то Альберта потребувала робітників для сільськогосподарської галузі.
Крім того, жінки Альберти працювали адміністративними клерками і водійками. Зросла їхня участь у канцелярській та банківській сферах. Жінки отримали більше можливостей для працевлаштування, у той час як до 1914 року займалися здебільшого домашніми обов’язками.
Проте багато роботодавців сприймали працівниць як тимчасову заміну, необхідну для вирішення надзвичайної ситуації під час війни. Через свою участь у робочій силі, особливо під час першого спалаху війни в залізничній та банківській сфері, жінки зіткнулися з обуренням і несхваленням. Проте в той час, як одні регіони скептично ставилися до жінок, які брали на себе нетрадиційні робочі ролі, в інших визнавали, що жінки – вкрай необхідне джерело робочої сили.
Загалом канадський уряд найняв 1325 жінок на цивільні офісні роботи. Ще 1200 жінок найняли Королівські військово-повітряні сили в Канаді для роботи на технічних посадах, зокрема, до 1918 року вже налічувалося 750 жінок-механіків. Усе це сприяло зростанню фінансових можливостей жінок, зменшенню різниці в оплаті праці.
Соціальна й політична залученість
Війна, крім нових робочих можливостей, відкрила ще й низку можливостей соціальних. Жінки почали активніше долучатися до громадського життя – як безпосередньо на робочих місцях, так і в соціальних колах. Це стало основою для палкої енергії, яка допомогла розпалити жіночий рух по всій країні.
Жінки прагнули долучатися і до політики, тому ідея про те, що вони повинні голосувати та балотуватися на посади, швидко стала основною. Офіційно це право в Альберті отримали 19 квітня 1916 року. Вже наступного року Луїза МакКінні та Роберта МакАдамс стали першими жінками, обраними до законодавчого органу Альберти.
Військова медицина
Великий внесок канадські жінки зробили у військову медицину, зокрема за кордоном. Медичному корпусу канадської армії знадобилося кілька кваліфікованих медсестер. З 3141 спеціально підготовленої канадської медсестри 2504 служили за кордоном. Серед них були й мешканки Альберти. Зокрема, на початку війни в 1914 році за кордон виїхали 10 медсестер з Едмонтона.
Вони невтомно працювали над наданням медичних послуг пораненим у боях і доглядали за солдатами, які вже одужали. Солдати називали канадських медсестер «синіми пташками» через колір уніформи або ж просто «сестрами» чи «ангелами милосердя». Такі лагідні прізвиська свідчать про дбайливе обслуговування, яке вони надавали. Під час війни канадських медсестер відзначили за героїзм.
Проте долучалися до надання медичних послуг і жінки без медсестринського досвіду. Вони записувалися через Загін добровільної допомоги (Voluntary Aid Detachment), яким керувала канадська філія St. John Ambulance – низки організацій у різних країнах, які навчають і надають першу медичну допомогу. Приблизно 2000 канадських жінок служили медсестрами на волонтерських засадах.
Учасниці Загону працювали фельдшерками, готували їжу та прибирали. Вони мали змогу брати безпосередню участь у військових діях. Орієнтовно 500 жінок поїхали до Європи, а інші залишилися в канадських шпиталях. З Альберти за кордон поїхали 9 жінок, усі вони – з Едмонтона.
Перша світова війна змінила військово-медичну службу загалом. Спершу медичні підрозділи створювалися лише у шпиталях, потім спеціальні пункти для поранених виникли поблизу лінії фронту. Хоча це забезпечувало кращі умови лікування солдатів, але поставило під загрозу життя і здоров’я канадських медсестер, які опинилися ближче до бойових ліній. Жінки потрапили під небезпеку ворожих артилерійських атак, повітряних нальотів, нападів шкідників, різноманітних інфекцій тощо.
Коли медсестри повернулися з-за океану, то переживали двояке відчуття: з одного боку, пишалися своїм внеском для країни, а з іншого, назавжди стали свідками жертв війни – як солдатів, так і своїх колег. Під час Першої світової загинуло приблизно 50 канадських медсестер.
Червоний Хрест
Канадські жінки підтримували численні ініціативи по всій країні та за кордоном, однак Товариство Червоного Хреста Канади було основною гуманітарною організацією. Жінки без вагань підтримали роботу Товариства ще в перші дні після оголошення війни. Така значна підтримка дозволила Червоному Хресту швидко і ефективно організувати надання гуманітарної і психологічної допомоги солдатам і їхнім родинам.
Служіння в цій організації давало можливість сприяти перемозі у війні в тилу. Канадські жінки збирали кошти, роздавали подарунки, готували набори для догляду та медичні аптечки, в’язали одяг, відвідували солдатів у британських шпиталях, розшукували зниклих людей, сприяли листуванню військових із сім’ями та друзями.
Товариство Червоного Хреста Канади активно співпрацювало із закордонними філіями, щоби виконувати запити про медичну допомогу. Крім того, за допомогою відданих волонтерів Товариство створило штаб-квартиру в Лондоні, аби легше координувати роботу з тими, хто на передовій у Франції.
Однією з десяти канадських медсестер, які долучилися до Товариства для служби у French Flag Nursing Corps, була мешканка Альберти Мадлен Джафрі. У Бельгії, лише за милю від лінії фронту, підрозділ Мадлен часто ставав мішенню для атак бомб. Під час однієї з них Мадлен поранила ступню, яку згодом довелося ампутувати. За це вона стала першою канадською жінкою, нагородженою французькою військовою медаллю «Воєнний хрест».
Тому, можна впевнено сказати, що жінки Альберти посприяли перемозі у війні Антанти, яку очолювала Велика Британія і Франція. 11 листопада 1918 року Німеччина підписала Комп’єнське перемир’я. Загалом, за підрахунками істориків, під час Першої світової війни загинуло до 8,5 млн військових і 13 млн цивільних.
Після завершення бойових дій у громадянському суспільстві Канади зросла присутність жінок і виник суфражистський рух Альберти (суфражистки – членкині активістської жіночої організації, яка боролася за право голосу на державних виборах у Великій Британії).
Фото: Архів Glenbow та Провінційний архів Альберти