Королівські візити завжди викликали значний інтерес громадськості. Хочеться розповісти про особливий зв’язок спершу принца Вельського, далі короля Едуарда VIII, а після зречення від престолу – принца Віндзорського до Альберти. Цей зв’язок пов’язаний не лише з офіційними заходами, але й з особистою прихильністю – власним ранчо. Далі на calgaryes.
Принц Вельський та дружність Альберти
Після закінчення Першої світової війни Едвард, принц Вельський, відвідав Альберту. Він прибув у серпні 1919 року, а поїхав у жовтні. Його візит справив враження на весь Домініон Канада. Фред Гріффін з «Торонто Стар» зазначав, що люди після війни шукали чогось чистого та чесного, прагнули знайти надію. Варто пригадати, як це було.
14 вересня принц Вельський вийшов з розкішного приватного вагона, наданого для королівської поїздки лордом Шонессі. Так розпочалася поїздка в Калгарі. Що ж робив далі принц Вельський?
- Він відвідав службу в англіканській прокафедральній церкві Спасителя.
- На його честь у гольф-клубі та заміському клубі Калгарі провели захід.
- На принца Вельського чекала садова вечірка в будинку Лохід, особняку сера Джеймса, навпроти клубу «Ранчо» на розі 13-ї авеню та 7-ї вулиці на південний захід. На нього чекав величезний натовп, які прагнули підбадьорити принца. У місцевих газетах згодом писали, що струнний оркестр грав у шатрі посеред газону, де персонал подавав шановним гостям чай. Варто зауважити, що клуб «Ранчо» був на той час найпрестижнішим соціальним клубом Калгарі. Виключно чоловіки могли бути членами цього клубу. Жінки здобули таку можливість лише після 1993 року.
- На наступний день принц розпочав день з грандіозного військового параду на території Стампіда за участю ветеранів, кадетів та бойскаутів.
- Далі відбувся обід для громадян в «Паллізері», на якому також був присутній принц Вельський. Після цього він проїхав поїздом на південь до Гай-Ривер.
Робітничі страйки
На момент приїзду принца Вельського до Калгарі відчувалося напруження, а містяни надіялися на допомогу представника королівської родини, майбутнього короля. Населення Калгарі на той момент становило приблизно 60 000 осіб, місто пережило робітничі заворушення (вже третє за величиною). Причинами були: високий рівень інфляції, у тому числі й повоєнна, низька заробітна плата та низькі умови праці. Населення не могло більше терпіти, тому у Вінніпезі згодом відбувся найбільший робітничий страйк в історії Канади.
Цікаво, що принц Вельський та сенатор на момент заходу не розглядали становище робітничого класу Західної Канади, а обговорювали сучасні британські та імперські питання.
Ранчо Едуарда VIII
Відомо, що у 1919 році майбутній король придбав ранчо в Альберті під час свого королівського туру у Френка Бедінгфельда. Чоловік заснував ранчо у 1886 році. Саме під керівництвом Френка ранчо стало прикладом успішної моделі племінної справи.
Він назвав його ранчо EP (Edward Prince Ranch). На території ранчо вирощували велику рогату худобу, овець, коней, яких імпортували з герцогства Корнуолл у Сполученому Королівстві. Це була двомісячна подорож Канадою. На той час принц Вельський не міг постійно керувати справами ранчо через виконання своїх обов’язків, проте він підтримував зв’язок, доручав управління довіреним особам.
Таке життя батько Едуарда VIII, король Георг V не схвалював. Його бентежило те, що син став власником нерухомості в Канаді. Такі дії майбутнього короля інші домініони могли розглядати, як те, що принц придбає й інші землі під час своїх майбутніх турів.
У 1923 році Едуард VIII відвідав своє ранчо в Альберті, завітавши до багатьох великих міст, містечок протягом наступних семи тижнів.
Попри невдоволення батька, Едуард VIII утримував власність до 1962 року. Він відвідував своє ранчо EP (Edward Prince Ranch) під час канадських турів як принц Вельський, а також після зречення від престолу в 1936 році.
Зречення від престолу
Розповідаючи про життя Едуарда VIII, хочеться зупинитись на зреченні від престолу. Це сталося 20 січня 1936 року. А причиною зректися звання короля Сполученого Королівства та Домініонів Британської імперії, імператора Індії стало бажання одружитися з розлученою американкою Волліс Сімпсон. Жінка була розлучена з першим та перебувала у процесі розлучення з другим чоловіком. Тоді у Британській імперії виникла конституційна криза, коли були висунуті релігійні, правові, політичні та моральні заперечення.
Після зречення з престолу наступником Едуарда VIII став його брат Альберт – Георг VI. Натомість Едуард отримав титул герцога Віндзорського та Королівської Високості після зречення. Після цього вже на наступний рік він одружився з Волліс Сімпсон. Подружжя прожили 35 років до смерті Едуарда VIII. Ця історія надихнула кінематографістів на створення низки відомих фільмів та серіалів. Можна перерахувати найвідоміші з них: «Едуард та місис Сімпсон» (телевізійний мінісеріал 1978 р.), «Король говорить» (2010 р.), «Ми. Віримо в кохання» (2011). У відомому історичному серіалі «Корона» стосункам Едуарда VIII та Волліс Сімпсон присвячено декілька епізодів у перших сезонах.
Герцог та герцогиня Віндзорські в Альберті
Едуард VIII продовжував зберігати особистий інтерес до ранчо протягом всього періоду володіння ним. Після зречення від престолу він разом з дружиною, герцогинею Віндзорською, відвідували ранчо у 1940-х та 1950-х роках. Про це зазначалося в Альбертській культурі та громадському духу, Відділ управління історичними ресурсами, Едмонтон.
Візити у 1940-х роках, за деякими джерелами, не надто подобалися герцогині Віндзорській. Для неї ранчо було холодним, проте вона обговорювала можливість ремонту. У 1950-х роках візит подружжя був коротким, тоді була холодна, сніжна погода.
Для герцога Віндзорського візити на ранчо були особливими, він насолоджувався відпочинком, відновлював спілкування зі старими друзями серед місцевих скотарів. Цікавим є те, що збереглися архівні кадри кінохроніки British Pathé, що задокументували приїзд потягом герцога та герцогині Віндзорських на станцію Олдерсайд (Aldersyde) у 1950 році та перебування на ранчо. Тоді ж герцога запитували про продаж ранчо, адже ходили чутки про це. Проте він підкреслив, що це неправда, адже він прихильний до цієї землі.
Візити королівської родини здійснювалися під охороною Канадської королівської кінної поліції. Під час перебування в Альберті подружжя мало змогу відпочити від уваги європейського суспільства, провівши час у неформальній атмосфері.
Що сталося з ранчо Едуарда VIII в Альберті?
У 1962 році герцог Віндзорський (титул короля Едуарда VIII після зречення від престолу) продав ранчо. Воно перейшло до інших приватних власників. Ранчо займає площу 41 гектар, знаходиться поблизу струмка Пекіско у сільській місцевості поблизу передгір’їв Альберти.
На ділянці знаходилася прибудова до будинку ранчо 1927 року, побудована для принца Вельського (пізніше Його Величності короля Едуарда VIII). На території розміщувалися також житлові, сільськогосподарські будівлі, споруди з колод та дерев’яних каркасів кінця 1880-х років. Переглядаючи світлини, які надав Музей Гленбоу, можна побачити офіційний та зрошувальні робочі сади, лісові дороги та полезахисні смуги. Згодом були знайдені археологічні залишки споруд ранньої епохи садиб.
Ранчо EP (Edward Prince Ranch) офіційно визнали 10 лютого 2004 року, згідно із Законом про історичні ресурси.
Тож, герцог Віндзорський під час приїздів до Альберти відчув дух Канади, мав особисту прихильність до Альберти, що вийшла за рамки суворого королівського протоколу.