У 1916 році жінки Альберти здобули право голосу та можливість балотуватися до владних структур. Вже наступного року до Законодавчих зборів Альберти обрали двох жінок – шкільну вчительку Луїзу МакКінні, а через кілька місяців – військову медсестру Роберту МакАдамс.
Це перші жінки, обрані до законодавчого органу в Канаді та Британській імперії загалом. Обидві присягнули 7 лютого 1918 року. МакАдамс також стала першою жінкою у Великій Британії, яка представила та успішно просунула законодавчий акт. Докладніше про життєвий і професійний шлях цієї педагогині, дієтолога, лейтенантки й політикині далі на calgaryes.
Дитинство та освіта
Роберта Кетрін МакАдамс (Прайс) народилася 21 липня 1881 року в місті Сарнії (Онтаріо) у політичній родині. Її батько, Роберт МакАдамс, був активним членом Асоціації верхової їзди Консервативної партії Сарнії, а також володів і редагував газету Sarnia Canadian, яка пропагувала консервативні погляди.
Хоча тоді для дівчат було обмаль навчальних можливостей, у 1909 році Роберта вступила в Інститут домогосподарства МакДональда, який тепер розміщений у кампусі Університету Гвельфа.
Викладач побутових наук
У 1911 році на запрошення брата Вільяма (видавець газети Edmonton Daily Capital) дівчина переїхала до Едмонтона. У лютому 1912 року почала навчати побутових наук в уряді Альберти. Жінка їздила провінцією, зустрічалася із сільськими жінками, обговорюючи їхні потреби.
Під час цієї роботи МакАдамс дізналася, що чимало жінок-іммігранток відчувають себе ізольованими й самотніми та мають мінімальний доступ до інформації про здоров’я і благополуччя. Вона написала документ, який призвів до фінансування урядом Альбертських жіночих інститутів (AWI) – мережі підтримки сільських жінок.
Висновки МакАдамс спонукали Департамент сільського господарства найняти Джорджину Стівен, ще одну випускницю Інституту домогосподарства МакДональда, на посаду першого суперінтенданта Альбертських жіночих інститутів. І Стівен, і МакАдамс об’їздили провінцію, допомагаючи сільським жінкам створити філії AWI, що давали їм відчуття безпеки, доступ до інформації та підтримку.
У 1914 році Роберту найняла Рада державних шкіл Едмонтона, де вона домоглася викладання домашньої економіки в державних школах провінції. Коли через два роки вона залишила шкільну систему, програма побутових наук повністю функціонувала з чотирма вчителями на повний робочий день. Хоча МакАдамс жила в період, коли від жінок не чекали роботи поза домом, її здібності в робочому секторі визнала широка публіка.
Військова служба
Кар’єрні плани МакАдамс змінила Перша світова війна. У 1916 році, після того як її брат і племінник вступили в лави армії, Роберта приєдналася до Канадського армійського медичного корпусу. Жінка отримала звання лейтенанта, а тоді стала штатним дієтологом у Ontario Military Hospital в місті Орпінгтоні (Англія), контролюючи виробництво понад 6000 страв щодня для пацієнтів і персоналу. В умовах високих цін та дефіциту, спричиненого війною, МакАдамс у прямому сенсі творила організаційні дива, щоби забезпечити поживну їжу для всіх.
Балотування на посаду
Поки МакАдамс працювала у шпиталі за кордоном, у Альберті прийняли два важливі законодавчі акти: «Акт Альберти про рівне виборче право» 1916 року, що розповсюдив право голосу на жінок Альберти, а «Акт про військове представництво Альберти» 1917-го об’єднав 38 000 солдатів Альберти та 75 військових медсестер за кордоном для відокремлення їх у виборчий округ із двома власними представниками.
Суфражистка та агентка уряду Альберти в Англії Беатріс Несміт заохотила МакАдамс балотуватися на місце в законодавчому органі як солдатський представник. МакАдамс таки балотувалася проти 20 чоловіків, серед яких відомі офіцери та колишні політики.
Особам, які претендували на депутатські мандати, не дозволяли проводити виборчі мітинги у військових містечках. Вони могли проводити агітацію лише через відвідування лікарень і розповсюдження агітаційної літератури. Гасло передвиборчої кампанії Роберти – «Віддай один голос за обраного чоловіка, а інший – за сестру». Солдатам і медсестрам роздали 7000 листівок із цим гаслом.
У червні 1917 року почалися вибори в Альберті, під час яких перемогла борчиня за політику тверезості Луїза МакКінні. Голосування солдатів і медсестер Альберти за кордоном відбулося через кілька місяців після загального голосування в провінції.
18 вересня Роберта Пірсона та Роберту МакАдамс обрали повноправними представниками Альберти від солдатів за кордоном. Пірсон, поранений офіцер 49-го Едмонтонського батальйону, посів перше місце з 4286 голосами. Роберта здобула друге місце з 4000 голосами.
Політична кар’єра
Під час роботи в законодавчому органі Роберта стала першою жінкою в Британській імперії, яка висунула на розгляд законодавчий акт – «Акт про створення Асоціації найближчих родичів Великої війни». У такий спосіб МакАдамс виявила прихильність до солдатів та їхніх рідних і започаткувала рух за те, щоби ветерани отримували адекватну матеріальну компенсацію.
Після своєї першої законодавчої сесії політикиня повернулася до Великої Британії, де приєдналася до персоналу Університету «Хакі» – навчального закладу, створеного й керованого канадською армією в Британії під час Першої світової війни, аби забезпечувати безперервну освіту для канадських збройних сил за кордоном. Назвали університет на честь уніформи Канадського експедиційного корпусу кольору хакі.
Під час війни канадські солдати одружилися з понад 26 000 британськими жінками, тож Університет «Хакі» надав програми, що допомогли жінкам підготуватися до імміграції до Канади зі своїми чоловіками. Цей виш із тимчасовими коледжами пропонував освіту з різних предметів понад 50 000 солдатам, а видані сертифікати про освіту потім прийняли канадські університети.
Після війни МакАдамс супроводжувала до Канади наречених британських військових. Пізніше її призначили до Ради з солдатського поселення Альберти, у якій Роберта відповідала за потреби жінок військових, які опинилися на непривітних сільськогосподарських угіддях. Вона наполягала на тому, щоб уряд задовольнив потреби ветеранів, підтримуючи зусилля щодо забезпечення належної зайнятості для них самих і фінансової допомоги рідним. Крім того, під час роботи в законодавчому органі МакАдамс домоглася створення школи підготовки вчителів в Едмонтоні, також виступала за захист мистецької освіти й охорони здоров’я.
У виборах 1921 року Роберта вирішила не брати участі, можливо, через втому від війни або ж одруження з адвокатом Альберти Гарві Прайсом і бажання створити сім’ю. Померла МакАдамс у 1959 році, залишивши після себе політичну, освітню, соціальну та військову спадщину, якою канадці можуть пишатися. Будучи однією з перших жінок-членів законодавчого органу в Британській імперії, вона проклала шлях іншим політикиням.
Втілюючи силу, незалежність і досягнення, Роберта МакАдамс символізує розвиток суспільства. Її зусилля продемонстрували, що можна створити далекосяжний вплив завдяки амбіціям і ініціативам. Роберта представляла те, що тоді називали «новою жінкою»: людину, яка брала участь у житті суспільства поза домом у нетрадиційний спосіб – через освіту, роботу та громадську участь.