Ще в 1989 році Едмонтон обрав першу жінку-мера – Ян Реймер. Балотуватися на подібні посади в той час було складно: суспільство залишало жінці роль домогосподині, а не лідерки мас. Крім того, політикині приковували увагу ЗМІ набагато частіше, ніж їхні колеги-чоловіки, вони переживали обговорення не лише їхніх здобутків, а й зачіски, вбрання тощо. Докладніше про уродженок та мешканок Альберти, які мали значний вплив на національній і провінційній політичній арені та увійшли в історію через свою першість, читайте далі на calgaryes.
Перша жінка-олдермен
У грудні 1917 року до Міської ради Калгарі обрали Енні Гейл. Вона стала першою жінкою-олдерменом у історії Канади та Британської імперії загалом.
Народилася Енні в 1876 році в графстві Вустершир (Англія). У 1912 році переїхала разом зі своїм чоловіком, інженером-будівельником Вільямом Джоном Гейлом, і їхніми двома синами до Калгарі. Активну громадянську позицію і небайдужість до суспільних справ Гейл виявила, коли помітила, як місцеві торговці приймають продукцію тільки від фермерів Британської Колумбії, ігноруючи фермерів Альберти. У 1914 році вона створила садовий клуб, що мав на меті збільшити масштаби овочевого та фруктового виробництва під час Першої світової війни й продемонструвати здатність Альберти вирощувати врожай нарівні з Британською Колумбією.
У міській раді Гейл боролася за рівні робочі можливості для обох статей, виступала проти дитячої праці, підтримувала державний ринок. Також Енні планувала покращити умови знаходження в калгарських в’язницях і реформувати міську систему охорони здоров’я, пропонуючи фінансування лікарень державою. Пішла вимушено з посади через шантаж від опонентів.
Дві перші жінки в законодавчому органі
У 1916 році жінки Альберти отримали право голосувати й бути обраними в політичні структури. Вже наступного року до Законодавчих зборів Альберти обрали шкільну вчительку Луїзу МакКінні. Вона стала першою жінкою, обраною до законодавчого органу в Канаді та Британській імперії загалом.
Луїза організувала 20 відділень Жіночого християнського союзу тверезості (WCTU) на заході Канади, що виступав не лише за безалкогольний спосіб життя, а й поширював християнські цінності. Луїза вірила в освітню цінність заборонних кампаній і активно просувала свої погляди щодо негативного впливу алкоголю і куріння. Головним її проєктом за час перебування в законодавчому органі стало покращення правового статусу вдів і розлучених жінок.
На виборах 1917 року, крім МакКінні, отримала місце і військова медсестра Роберта МакАдамс. Обидві присягнули 7 лютого 1918 року, але оскільки Луїзу обрали на кілька місяців раніше, то вона увійшла в історію як першопроходиця.
Роберта МакАдамс стала першою жінкою в Британській імперії, яка висунула на розгляд і ухвалила законодавчий акт. Вона працювала над підвищенням кваліфікації для солдатів, а після війни супроводжувала наречених британських вояків до Канади. Домоглася МакАдамс і створення педагогічного училища в Едмонтоні.
Перша темношкіра юристка
МакКінні, МакАдамс та Гейл – не єдині піонерки жіночого лідерства Альберти. Іншою ключовою фігурою була Вайолет Кінг, яка в 1954 році стала першою темношкірою канадкою, яка отримала ступінь юриста в Альберті; першою темношкірою жінкою-адвокатом у Канаді; першою темношкірою людиною, прийнятою до Колегії адвокатів Альберти.
Після успішної юридичної кар’єри в Калгарі Вайолет влаштувалася на роботу у федеральний департамент громадянства та імміграції. На цій посаді жінка їздила країною, зустрічаючись із лідерами різних служб і громадських організацій.
У 1963 році вона переїхала до США, зокрема штату Нью-Джерсі, де стала виконавчим директором громадського відділення молодіжної волонтерської організації YMCA в американському місті Ньюарку. На цій посаді Вайолет допомагала чорношкірим із пошуком роботи.
У 1969 році Кінг переїхала до Чикаго, де стала директоркою з планування, а згодом – директоркою з персоналу, планування та розвитку YMCA. У 1976 році її призначили виконавчою директоркою Групи організаційного розвитку Національної ради YMCA, що зробило Вайолет першою жінкою в США, призначеною на керівну посаду в національній організації.
Інші впливові жінки Альберти
У 1940 році до Королівських канадських ВПС і Товариства ветеранів аборигенів приєдналася Берта Кларк-Джонс – ветеран Другої світової війни. Берта співзаснувала та стала першим президентом Асоціації корінних жінок Канади. Вона активно боролася за рівні права для корінних військовослужбовців, які часто потерпали через дискримінацію.
У 1960-х роках Міртл Сеєрс Лідлі (колишня шкільна інспекторка) побачила прогалину в доступності парків, спорту та відпочинку в Едмонтоні. Міртл присвятила своє життя створенню в місті можливостей відпочинку для людей з обмеженими можливостями. Її призначили першою в Канаді муніципальною директоркою рекреаційних послуг для інвалідів. Програми Лідлі були першими у своєму роді та створили дорожні карти для інших міст країни.
Ще одна корінна жінка Альберти, яку варто запам’ятати, – Тельма Шаліфу. У 1997 році Тельму призначили до Сенату Канади, завдяки чому вона стала першою жінкою-метискою, призначеною до цього органу. Шаліфу захищала права жінок і корінних жителів. Першою жінкою-членом Едмонтонської міської ради стала Ізена Росс.
Першою темношкірою жінкою, обраною до Міської ради Калгарі, стала Вірнетта Андерсон, зокрема це сталося в 1974 році. Попри дискримінацію, Андерсон відіграла важливу роль у розвитку міської мережі C-Train та Calgary Centre for the Performing Arts. Вона також брала активну участь у церковній та громадській діяльності Калгарі.
Жінки-лідери новітньої історії
У жовтні 2021 року меркинею Калгарі стала Джоті Гондек. Вона є першою жінкою-мером у історії міста. Гондек народилася 1969 року в Лондоні (Англія), куди її батьки переїхали з Індії. У віці 4 роки дівчинка із сім’єю емігрувала до Вінніпега.
Деякий час працювала політичною аналітикинею в уряді Манітоби; викладала в Школі бізнесу Хаскейна; заснувала компанію Tick Consulting, що допомагала клієнтам у секторах енергетики та містобудування розвивати свої бізнес-моделі відповідно до мінливого нормативного та економічного середовища. Активно долучалася до громадських груп, у 2012–2016 роках працювала в Калгарській комісії з планування, у 2017–2021-х – міським радником округу № 3.
За час своєї кар’єри Гондек розбудувала громаду та активно виступала за різноманітність, для якої, на її думку, важлива сила міжгалузевого партнерства, тобто приватні підприємства, громадські організації та освітні заклади мають співпрацювати з місцевою владою.
Наймолодшою жінкою, коли-небудь обраною до Міської ради Калгарі, стала на той час 31-річна Жасмін Міан, яка народилася в Гуелфі (Онтаріо), до Калгарі переїхала у 2012 році. Перемогла на виборах 18 жовтня 2021 року.
Жасмін – колишня олімпійська борчиня вільного стилю. Серед політичних інтересів Міан – безпека пішоходів (у віці 4 роки Жасмін збило авто); вирішення надзвичайної кліматичної ситуації; відродження/економічне відновлення центру міста та покращення транспорту в окрузі № 3.