Афганістан унікальна країна: сюди регулярно приходять великі держави з арміями, технікою, авіацією і дуже серйозними планами — а потім через кілька років або десятиліть втікають звідси. Британська імперія тричі воювала тут у XIX–XX століттях, Радянський Союз провів у країні майже десять років війни, а після терактів 11 вересня 2001 року до Афганістану вирушили американці та їхні союзники.
Але чому взагалі всі вони туди лізли? Чому ця гірська країна посеред Азії десятиліттями залишалася настільки важливою для великих держав? І яке місце у цій історії посів Калгарі? Детальніше про те, чому ж усі вони знову і знову вирушали воювати в Афганістан, читайте на calgaryes.com.
Чому світ знову пішов воювати в Афганістан
Щоб зрозуміти американську війну в Афганістані, треба повернутися не лише до 2001 року, а й до попередньої війни.
У грудні 1979 року Радянський Союз ввів війська в Афганістан. Москва прагнула втримати при владі дружній соціалістичний уряд і не допустити його падіння під тиском збройної опозиції. Радянські війська швидко встановили контроль над Кабулом, але замість короткої операції отримали десятилітню війну з моджахедами. США та їхні союзники підтримували афганських повстанців, перетворивши країну на один із головних фронтів холодної війни.
СРСР вивів останні війська у лютому 1989 року. За оцінками істориків, війна коштувала життя близько мільйону афганських цивільних, а також десяткам тисяч комбатантів. Країна залишилася спустошеною, ба більше, громадянська війна продовжилася вже без радянських солдатів.
У 1990-х роках на цьому ґрунті посилився рух «Талібан». До 1996 року його сили захопили Кабул і встановили контроль над більшою частиною країни. Саме цей режим надав притулок «Аль-Каїді» та її лідеру Осамі бен Ладену.
Після терактів 11 вересня 2001 року ситуація змінилася радикально. США вимагали від талібів видати бен Ладена та припинити підтримку терористичної мережі. Коли цього не сталося, 7 жовтня 2001 року США та Велика Британія розпочали операцію Enduring Freedom. Її метою було знищення інфраструктури «Аль-Каїди», ліквідація терористичної загрози та повалення режиму талібів, який давав організації притулок.
Перші удари виглядали як демонстрація технологічної переваги Заходу. У перший день коаліційна авіація атакувала 31 ціль, використовуючи, зокрема, стратегічні бомбардувальники B-1 і B-52. Американські сили застосували крилаті ракети Tomahawk, винищувачі та високоточні боєприпаси. Паралельно невеликі групи американського спецназу діяли разом із силами Північного альянсу.
На перший погляд, усе спрацювало блискуче. У листопаді впав Мазарі-Шаріф, у грудні коаліційні сили взяли Кабул і Кандагар, а режим талібів було повалено. Від початку операції до падіння режиму минуло лише кілька місяців.
Війна в Афганістані: 20 років боїв, тисячі загиблих і трильйони доларів
Спочатку міжнародна коаліція діяла відносно невеликими силами. Але таліби не зникли. Вони відступили, перегрупувалися і почали партизанську війну.
До кінця 2000-х років американський контингент зріс приблизно до 30 тисяч військових, а потім президент Барак Обама санкціонував масштабне збільшення сил. У 2010–2011 роках в Афганістані перебували майже 100 тисяч американських військових, а загальна чисельність міжнародних сил перевищувала 130 тисяч.
Збільшувалася не лише кількість солдатів. У війні використовували винищувачі, ударні гелікоптери, артилерію, танки, безпілотники, бронетехніку та високоточні боєприпаси. У перші роки операції американська авіація могла виконувати сотні бойових вильотів, а під час окремих операцій кількість скинутих бомб вимірювалася сотнями за кілька днів. Наприклад, під час операції Anaconda у березні 2002 року за перші 48 годин авіація скинула 751 бомбу, а за один із наступних періодів — ще сотні боєприпасів по позиціях противника.
За оцінками Brown University’s Costs of War, лише прямі витрати США на війну в Афганістані до 2019 року перевищили 2 трильйони доларів. Інші оцінки, що враховують ширші витрати, зокрема майбутнє утримання ветеранів, дають ще більші цифри.
За оцінкою Costs of War, з жовтня 2001 року до квітня 2021-го в Афганістані загинули близько 47 тисяч цивільних, понад 66 тисяч афганських військових і поліціянтів, понад 51 тисяча бійців опозиції, 2442 американські військовослужбовці та 1144 військових інших союзних країн. Загальна кількість прямих смертей в Афганістані за цією методикою оцінюється приблизно у 171–174 тисячі.
Для Канади ця війна також стала найдовшою військовою кампанією в її історії. Понад 40 тисяч канадських військовослужбовців служили в Афганістані та на пов’язаних із місією напрямках у 2001–2014 роках. 158 військових Канади загинули, ще понад дві тисячі були поранені.
Але серед цих десятків тисяч військових були люди з конкретних канадських міст. І саме тут велика історія війни повертається до Калгарі.
Калгарі в Афганістані: від військових підрозділів до капрала Натана Горнбурга
Калгарі має давню військову традицію, і під час афганської війни вона проявилася цілком конкретно. З Калгарі до місії були залучені, зокрема, резервні підрозділи King’s Own Calgary Regiment та Calgary Highlanders. Офіційна історія Canadian Armed Forces зазначає, що King’s Own Calgary Regiment у 2002–2014 роках посилював різні підрозділи канадських сил, які служили в Афганістані.
Calgary Highlanders у той самий період також направляли військових для посилення канадських формувань. Одним із тих, кого відправили на цю війну, був капрал Натан Горнбург. Його історія стала одним із найтрагічніших і водночас героїчних епізодів залучення Калгарі до цієї місії. Її слід розповісти більш детально.
Горнбург народився в Калгарі 19 червня 1983 року. До канадських військ він вступив у 2001 році, а згодом служив у King’s Own Calgary Regiment. У 2007 році 24-річний військовий вирушив до Афганістану.
24 вересня 2007 року в районі Панджваї, приблизно за 47 кілометрів на захід від Кандагара, підрозділ потрапив у засідку. Один із канадських танків Leopard був пошкоджений і потребував евакуації. Горнбург, який працював у екіпажі броньованої ремонтно-евакуаційної машини, допомагав витягнути танк. Під час цієї операції він загинув. Разом із ним були поранені ще четверо канадських військових.
Пізніше за мужність під вогнем Горнбурга посмертно відзначили Mention in Dispatches.
Що залишила після себе війна в Афганістані
У серпні 2021 року американські та союзні сили остаточно залишили Афганістан. Таліби за лічені тижні відновили контроль над країною, а 15 серпня захопили Кабул. Двадцять років після початку операції закінчилися сценою, яка дуже погано вкладалася у переможні реляції початку війни.
Але в наш час проблема вже не тільки військова. Після повернення до влади таліби запровадили масштабні обмеження прав жінок і дівчат. Дівчатам заборонено навчатися у середній школі після шостого класу, а жінкам — здобувати вищу освіту. ООН називає Афганістан єдиною країною світу, де жінкам і дівчатам прямо заборонено навчання на всіх рівнях освіти.
Ситуація з ранніми та дитячими шлюбами також залишається критичною. За даними UNICEF, приблизно третина афганських дівчат виходить заміж до 18 років. У 2026 році новий декрет талібів щодо розірвання шлюбів викликав окрему критику ООН та правозахисних організацій. Тому говорити, що після двадцяти років війни Афганістан «перемогли», складно.